Вас вітає Вознесенська спеціальна школа

Рекомендації батькам, які виховують дітей з синдромом дефіциту уваги і гіперактивністю

  

Жива, рухлива, активна дитина – що в цьому поганого? Більше того, вона й розумна не за роками, принаймні комп'ютер опанувала значно швидко, і краще, ніж бабуся знає, як надати руху складній іграшці, з пультами телевізора – взагалі не буває проблем. Лікарі на затримку розвитку не вказують. Проте, вас постійно виводить із себе її невгамовність, біганина, нетерплячість, незрозумілі відповіді.

 

Гіперактивна дитина, незалежно від ситуації, у будь-яких умовах – вдома, у гостях, у кабінеті лікаря, на вулиці – проводитиметься однаково: бігати, безцільно рухатися, не затримуючись надовго на будь-якому, найцікавішому предметі. І на неї не подіють ні нескінченні прохання, ні погрози, ні «підкуп». Вона просто не може зупинитися. У неї не працює механізм самоконтролю, на відміну від її однолітків, навіть самих розпещених і жвавих. Цих дітей можна вмовити, покарати, зрештою. Гіперактивних – марно.

 

Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю виявляється у підвищеній руховій активності, збудливості, труднощах концентрації та утриманні уваги, імпульсивності поведінки, проблемах у взаємостосунках з оточуючими.

 

При взаємодії з дітьми дітей із синдромом дефіциту уваги, рекомендуємо:

- будувати стосунки з дитиною на фундаменті злагоди та взаєморозуміння. Безумовно, не слід дозволяти дітям робити все, що їм захочеться. Спробуйте пояснити, чому це шкідливо або небезпечно. Не виходить – спробуйте відволікти, переключити увагу на інший об'єкт. Говорити потрібно спокійно, без зайвих емоцій, найкраще, використовуючи жарт, гумор, кумедні порівняння. Взагалі намагайтеся стежити за своїм мовленням. Окрики, гнів, обурення погано піддаються контролю. Навіть виражаючи невдоволення, не маніпулюйте почуттями дитини і не принижуйте її. Намагайтеся по можливості стримувати бурхливі прояви, особливо якщо ви засмучені або незадоволені поведінкою дитини. Емоційно підтримуйте дітей у всіх спробах конструктивної, позитивної поведінки, якими б незначними вони не були;

 

• в гіперактивних дітей дуже високий поріг чутливості до негативних стимулів, а тому слова «ні», «не можна», «не займай!», «забороняю» для них – порожній звук. Вони не сприйнятливі до доган і покарання, але дуже добре реагують на схвалення. Від фізичних покарань взагалі треба відмовитися;
• пам ятайте про важливість фізичного контакт із дитиною. Обійняти її у важкій ситуації, пригорнути до себе, заспокоїти – у динаміці це дає виражений позитивний ефект, а от постійні окрики й обмеження, навпаки, віддаляють дітей від батьків

 

- стежте за загальним психологічним мікрокліматом у сім'ї. Намагайтеся вберегти дитину від можливих конфліктів між дорослими: навіть якщо назріває якась сварка, дитина не повинна бачити її, а тим більше бути учасником. Батькам треба якнайбільше часу проводити з дитиною, гратися з нею, їздити разом за місто, придумувати загальні розваги. Звичайно, фантазії й терпіння потрібно багато, але користь буде велика, і не тільки для дитини, а й для вас, тому що непростий світ маленької людини, її інтереси стануть ближчими й зрозумілішими;

 

• при можливості намагайтеся виділити для дитини кімнату або її частину для занять, ігор, самоти, тобто її власну «територію». В оформленні бажано уникати яскравих квітів, складних композицій. На столі й у найближчому оточенні дитини не має бути відволікаючих предметів. Гіперактивна дитина сама не в змозі зробити так, щоб ніщо стороннє її не відволікало;
• організація всього життя повинна діяти на дитину заспокійливо. Для цього разом з нею складіть розпорядок дня, слідуючи якому виявляйте одночасно гнучкість і завзятість. Під час прийому їжі, сну, виконання домашніх завдань, ігор має відповідати цьому розпорядку. Визначите для дитини коло обов'язків, а їх виконання тримайте під постійним контролем, але не занадто жорстко. Частіше відзначайте й хваліть її зусилля, навіть якщо результати далекі від досконалості.

 

- при виконанні нового завдання бажано показати, як його виконувати, або підкріпити оповідання малюнком. Зорові стимули дуже важливі. Не слід також перевантажувати увагу дитини, тобто на певний відрізок часу доручайте тільки одну справу, щоб вона могла її завершити. Для цієї мети можна використовувати будильник або кухонний таймер. Спочатку обговоріть завдання, а вже далі підключайте техніку. Це буде сприяти зниженню агресії;

 

- за будь-який вид діяльності, що вимагає від дитини концентрації уваги (читання, або виконання будь-якого завдання), має слідувати заохочення: маленький подарунок чи добре слово... Взагалі, на похвалу скупитися не слід. Чекайте тільки хорошого від своїх дітей, радійте їхнім успіхам ;

 

- гіперактивна дитина не переносить великого скупчення людей. Тому їй корисно гратися з одним партнером, не ходити у великі магазини, на ринки, у кафе і т.п. Все це надзвичайно збуджує незміцнілу нервову систему. А от тривалі прогулянки на свіжому повітрі, фізичні вправи, біг дуже корисні. Вони допомагають «скинути» надлишок енергії. Але знов-таки в міру, щоб дитина не втомилася. Взагалі треба стежити й оберігати дітей з гіперактивним синдромом від перевтоми, оскільки перевтома призводить до зниження самоконтролю й наростання гіперактивності.

 

 

 

"Швидка допомога" при взаємодії з гіперактивною дитиною:

 

- Відволікайте дитину від вередування.

- Підтримуйте домашній чіткий розпорядок дня.

- Запропонувйте вибір (іншу можливу в цей момент діяльність).

- Поставити несподіване запитання.

- Відреагувйте несподіваним для дитини чином (пожартувати , повторити її дії).

- Не забороняйте дію дитини в категоричній формі.

- Не карайте, а просіть (але не підлещуватися).

- Вислухайте те, що хоче сказати дитина (у іншому випадку вона не почує вас).

- Повторювйте багаторазово своє прохання (нейтральним тоном).

- Спробуйте сфотографувати дитину або підвести її до дзеркала в той момент, коли вона вередує.

 

Джерело: http://lib.iitta.gov.ua/9284/1/%D0%9F%D1%83%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2.pdf